Методична робота
Скачати астестаційні матеріали
Перспективний план проходження атестації вчителів Успенівської ЗЛШ І-ІІІ ступенів
Комплекс заходів з проведення атестації педпрацівників Успенівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Науково-методична проблема вчителя початкових класів Балагури Н.І.
 |
1. Використовувати у своїй роботі систему пошуку обдарованих і талановитих дітей.
2. Виявляти здібності учнів за такими параметрами:
• характеристика уваги;
• особливості мислення;
• характеристика пам’яті;
• особливості темпераменту з урахуванням їх в організації навчальної діяльності.
3. Внести зміни до поурочних і тематичних планів, де передбачалась би цілеспрямована робота з кожною обдарованою дитиною.
4. Використовувати на уроках мотиваційні установки, які орієнтують учнів на навчання ''хочу все знати'', а не ''хай мене навчать''.
5. Практикувати на уроках самостійні творчі завдання, роботи пошукового характеру.
Поєднати навчальні знання з науковим пізнанням: науковим пошуком істини, експериментуванням, спостереженням у природі, синтезом і аналізом природних явищ.
1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
7. Володіти почуттям гумору.
8. Мати живий та активний характер.
9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання.
10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
12. Володіти емоційною стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Мати схильність.
1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.
2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.
3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.
4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її.
5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.
6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи.
7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.
8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.
9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.
10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.
11. Розсіюй страх у талановитих дітей.
12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати.
13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.
14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент.
15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів.
16. Розвивай критичне сприйняття дійсності.
17. Вчи доводити починання до логічного завершення.
18. Впливай особистим прикладом.
19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.
20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.
21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.
22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації.
23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.
24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук.
25. Пам'ятай, що учень ''...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити'' (К.Д.Ушинський).
1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини ''вундеркінда''. Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима.
4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.
Удосконалити навчально-виховний процес з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагає насамперед періодичність проведення олімпіад з основ наук, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт, конкурсів-знавців, інтелектуальних аукціонів, змагань, ігрових тренінгів, семінарів, інтелектуальних марафонів тощо. У кожній школі розробити концепцію розвитку творчої особистості.
Провести спільно з психологом діагностику учнів за параметрами моделі творчої обдарованості.
Організувати роботу учнівського наукового товариства в кожній школі, розробити його положення, залучити обдарованих учнів до написання та захисту наукових робіт.
Рекомендуємо проводити в школах конкурси на кращого учня школи; кращого учня напряму; кращого учня паралелі; кращого учня класу, образотворчого, музичного напряму.
Спробуйте створити в школі власний стипендіальний фонд.
Доцільно проводити щомісяця для учнів старших класів пізнавальні, комп’ютерні, дидактичні ігри, турніри кмітливих, вікторини з предметів. Елементи змагання, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей, творчій активності, залучають учнів до життя. Також доцільно практикувати такі нові форми економічної підготовки, як ділові ігри. Гра ставить школярів в активну суб’єктивну позицію. Школярі – дійові особи ділової гри, від них залежить результат, їм приймати остаточне рішення в нестандартних ситуаціях.
У роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані такі форми навчання: індивідуальні, фронтальні (дискусії, семінари, дебати, організаційно-діяльнісні ігри, рольові ігри), групові (парні, постійні групи зі зміною функцій, груповий поділ класу з однаковими завданнями, з різним завданням, із загальними звітом кожної групи перед усім класом). Особливою популярністю серед обдарованих дітей користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати. Круглі столи, невеликі сесії, ділові бесіди типа інтерв’ю, шкільні лекції, семінарські заняття). Ці форми дають можливість учням р озвинути власні риторичні здібності, опанувати методику дискусії, удосконалювати вміння висловлюватися та спілкуватися.
Накази:
- Про організацію роботи з обдарованими учнями, талановитою молоддю та шкільної МАН.
- Про проведення І та підготовка до наступних етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад.
- Про проведення шкільного етапу конкурсу ім. П. Яцика та Т. Шевченка
- Про підсумки проведення шкільного етапу МАН.
- Про підсумки участі учнів НВК у Всеукраїнських учнівських олімпіадах з базових дисциплін.
- Підсумки роботи з обдарованими дітьми за навчальний рік.
Використання годин варіативної складової навчального плану:
- На підсилення курсів інваріантної складової робочого навчального плану.
- На курси за вибором і факультативи (згідно профілів і за їх межами за запитами учнів і з метою розвитку їхніх здібностей, відповідно до кадрового забезпечення, матеріально-технічної бази).
- На секції МАН (українська мова).
- На роботу гуртків художньо-естетичного спрямування.
Наради при директорі:
- Забезпечення наступно-перспективних зв’язків допрофільного та профільного навчання. Січень.
- Про роботу з учнями, які мають високий рівень навчальних досягнень і з учнями з їх недостатнім рівнем. Квітень.
Наради при заступнику директора:
- Організація роботи секції МАН у 2015/2016 н.р. – ІІ тиждень вересня.
- Аналіз стану роботи з обдарованими дітьми та її перспективи. – ІІІ тиждень вересня.
- Про організацію позанавчальної роботи з предметів. Організація шкільних олімпіад. – І тиждень жовтня.
- Підсумки проведення шкільних олімпіад. – останній тиждень жовтня.
- Про підготовку до участі учнів школи у ІІ етапі Всеукраїнських олімпіад з базових дисциплін – І тиждень листопада.
- Формування інформаційно-дослідницьких компетенцій учнів (на прикладі членів МАН) – ІІ тиждень листопада.
- Результативність участі закладу у олімпіадах і конкурсах. Грудень.
- Результати діяльності вчителів зі здібними та обдарованими дітьми. Січень.
Педради, на яких розглядалися питання формування здібностей учнів та роботи з обдарованими дітьми:
- Компетентісно орієнтовані освітні технології . Жовтень.
- Врахування психологічних аспектів при активізації пізнавальних інтересів в умовах гуманізації навчально-виховного процесу. Січень.
Засідання методичної ради:
- Технології продуктивного навчання. Жовтень.
- Розвиток творчої самостійності учнів і вчителя в умовах допрофільного навчання. Листопад.
- Робота факультативів, курсів за вибором. Січень.
- Підсумки участі учнів у районних, обласних олімпіадах з основ наук, конкурсах учнівських творчих робіт. Березень.
Психолого-педагогічний семінар:
- Я – творча особистість. Жовтень.
- Акмеологічні аспекти розвитку особистості вчителя та учня в сучасних умовах. Квітень.
Контроль:
- Робота індивідуальних, групових та факультативних занять. ТК. – Жовтень.
Інтелектуальні, творчі та спортивні змагання:
- Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових дисциплін.
- Конкурс робіт МАН.
- Конкурси з української мови імені П.Яцика та Т.Шевченка.
- Конкурси «Кенгуру», «Колосок», «Грінвіч».
- Історико-географічна експедиція „Історія міст і сіл України».
- Конкурс «Моя Батьківщина». Жовтень.
- Конкурс «Найкращий правознавець НВК». Жовтень.
- Конкурс малюнка «Олімпійський рух». Листопад.
Різне:
- При вивченні стану викладання навчальних предметів до педради чи наказу вивчається та узагальнюється і позакласна робота та робота з обдарованими дітьми з предмета.
- Психолого-педагогічний супровід роботи з обдарованими дітьми.
- Робота центру педагогічної освіти та допомоги батькам на тему: «Формування духовної сфери дитини». Жовтень.
- Анкетування учнів 7,9 класів на визначення допрофільних і профільних інтересів. Грудень.
- Робота майстерні ялинкових прикрас. Грудень.
- Засідання центру педагогічної освіти та допомоги батькам на тему: «Психологія формування й розвитку особистості». Січень
Затверджую
директор Соколова А. М.
| План роботи з обдарованими дітьми
Кілька порад учителям 1. Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!
УРОК СЕРЦЕВЕДЕННЯ Засідання «Школи молодого вчителя» — Сьогодні, шановні мої колеги, на нашому за¬сіданні ми не будемо говорити про методи і форми роботи чи новітні технології навчання. Поговоримо про те, без чого вся наша праця була б даремною, без чого ми ніколи не досягнемо успіхів у спілкуван¬ні з дітьми. — Як ви гадаєте, про що йтиме мова? Думки вголос. Демонструється епіграф: «Той шлях, який веде до серця людини, є найкоротшим». — Один відлюдник, вийшовши із свого усамітнен¬ня до людей, запитував кожного перехожого: — Маєш Серце? Люди дивувались і питали: — Чому ти не говориш про милосердя, про тер¬піння, про відданість, про любов, а тільки — «маєш Серце»? Він відповідав їм: — Тільки б люди не забули про Серце, решта до¬дасться! Дійсно, чи можемо говорити про любов, якщо їй немає де перебувати? І де «житиме» терпіння, якщо його помешкання зачинене? Щоб не розгубити ці та інші чесноти Душі, потрібно створити для них сад, який називається Серцем! Коли запитали біолога, що таке Серце, той від¬повів: — Серце — центральний орган кровоносної сис¬теми тварин і людей, ритмічне скорочення м'язових стінок якого зумовлює рух (циркуляцію) крові в ор¬ганізмі... Так, Серце людини невтомно працює... Воно за¬безпечує життєдіяльність усього організму, а хіба це не підносить його вище матеріалістичного тлумачен¬ня? Давайте переконаємось у цьому. Завдання: зобразіть своє Серце на аркуші паперу, використовуючи близькі вам образи. (Учасники засі¬дання прикріплюють на дошку малюнки.) — Якого ж розміру має бути Серце, щоб у ньому вмістилось достатньо добра і любові? Хіба ми можемо назвати людське Серце «мішком м'язів»? Василь Олександрович Сухомлинський віддав дітям своє зранене осколками Серце. Що ж він їм по¬дарував: мішок, повний м'язів і осколків, чи скриньку, повну перлин любові, чуйності і доброти? Працюючи з вами, я бачу, що всі ви прийшли в школу за покликанням душі. Спираючись на свій дос¬від, дайте відповіді на питання: — Чи має вчитель прислухатись до свого Серця? — Чия сила могутніша: Серця чи м'язів? — Отже, ми не можемо заперечувати духовну ви¬мірність Серця. У світі існує безліч словників, але немає словника Серця. Давайте спробуємо створи¬ти його. Серце яке? (Добре, щире, миле, ніжне, гаряче, чес¬не, палке, любляче, вірне, холодне, кам'яне, материн¬ське, всепрощаюче, багатостраждальне, далекоглядне, віддане, символічне, усміхнене, зажурене, розумне, чуй¬не, дбайливе...). Що може робити Серце? (Любити, прощати, суму¬вати, страждати, боліти, радіти, вітати, хвилювати¬ся, журитися, берегти, шанувати, дарувати, зігрівати, турбуватися, віддавати, ненавидіти, передбачати...). — Як ви розумієте такі вирази: «завмерло Сер¬це», «брати за Серце», «важко на Серці», «виливати Серце комусь», «віддавати Серце», «відлягло від Сер¬ця», «від чистого Серця», «з легким Серцем», «Сер¬це крається», «накипіло на Серці», «носити в Серці», «потепліло на Серці», «припасти до Серця», «Сер¬це кров'ю обливається», «Серце ледь не вискочить», «Серденько мре»? — Пригадайте випадки у вашому житті, коли ви відчували сердечне тепло іншої людини? — А тепер ті випадки, коли ви дарували частин¬ку свого Серця? Чи поменшало у вас добра, любові, співчуття? — У кожному Серці повинні бути краса і велич Любові, натхнення Віри, відродження Доброти, гор¬дість і суворість Обов'язку, торжество Справедливості, квіти Вдячності, сльози Співпереживання, посмішка Радості, піднесеність Відданості, іскра Щирості, лег¬кість Покаяння, нива Благородства... Одного разу вирішив янгол віддати своє янголятко до школи. Взяв він його, і полетіли вони до величез¬ної будівлі. «Треба вибрати вчителя від Серця і з ян¬гольським терпінням, адже янголятко моє ще зовсім не янгол, воно — невгамовний пустун з непокірним характером...». У класній кімнаті вчителька сиділа перед учнями, заклавши ногу на ногу, милувалася своїми нігтями. На кожному з них було намальоване маленьке сер¬дечко. У той же час пильно слідкувала за учнями, які виконували контрольну роботу, і павиним криком припиняла будь-яку спробу списування. «Ханжа... Не від Серця вона...». У наступному класі учень записував на дошці ре¬чення, яке диктував учитель: «Найголовнішого очима не побачиш, пильне тільки Серце». Учень помилився і написав «Сердце». — Скільки разів тобі пояснювати!.. Дай щоден¬ник... Двійка! «Неук... Не від Серця він...». Заглянув янгол до наступного класу — там учитель проводив урок математики. — Порахуйте, скільки разів постукає Серце про¬тягом доби, якщо за одну хвилину воно стукає 56 ра¬зів. Один учень, не вираховуючи, зразу вигукнув: — 80 640 разів... А за тиждень — 564 480 разів, а за місяць. Діти ахнули. А вчитель грубо перебив учня: — Як ти смієш викрикувати з місця, та ще й без мого дозволу! «Грубіян... Не від Серця він». Янгол сумно подумав, залишаючи будівлю шко¬ли: «Усі згадують про Серце, але жити Серцем не хочуть...». Засумували вчителі. — Можливо, врятує Мудрість? — сказали вони. І знайшли Мудреця, який сидів у печері. — О, Мудрецю, — почали благати вони, — вкажи нам шлях до Сердець наших учнів! Сказав їм Мудрець: — Дам вам шлях до Сердець ваших учнів, але від¬дайте мені натомість дар ваш! Учителі перезирнулися: якого дару від них вима¬гає Мудрець? Тоді Мудрець сказав: — Якщо в когось є роздратування, дай мені роз¬дратування. Якщо в когось є гнів, дай мені гнів. Якщо в когось є жорстокість, дай мені жорсто¬кість. Якщо в когось є грубість, дай мені грубість. Якщо в когось є сумнів, дай мені сумнів. Якщо в когось є ненависть, дай мені ненависть. Якщо в когось є злоба, дай мені злобу. Якщо в когось є страх, дай мені страх. Якщо в когось є зрада, дай мені зраду. Якщо в когось є забобони, дай мені забобони. Якщо в когось є сарана думки, дай мені сарану думки. А якщо дасте пригорщу дурних звичок, я прийму і ці запилені брязкальця. Але не забудьте, чого вартий той, хто відніме раз подароване. Отже, я прийняв увесь бруд вашого Серця, і Воно стає чистим. А вам відкриваю Мудрість: шляхом до Серця учня є чисте Серце вчителя! І нехай кожен педагог скаже: Я — Вчитель. Я — Любов і Відданість, Віра і Терпіння. Я — Радість і Співрадість, Страждання і Спів-страждання. Я — Істина і Серце, Совість і Благородство. Я — Той, хто Шукає і Дарує, Вбогий і Багатий. Я — Вчитель і Учень, Вихователь і Вихованець. Я — Той, хто Прокладає Шлях, і Художник Жит¬тя. Я — Захисток Дитинства і Колиска Людства. Я — Посмішка Майбутнього і Факел Сущого. Я — Вчитель від Бога і Співробітник у Бога. Молюсь тобі, серце моє, дай мудрості осягати мо¬менти істини в житті дітей! Обговорення почутого. — Шановні колеги, як ви вважаєте, чи правий був янгол? А можливо, ви з ним не погоджуєтесь? У чому саме? — Які поради Мудреця ви запам'ятали? А які точно будете втілювати у своїй професійній діяльності?
Аналіз уроку молодого вчителя
Пам’ятка для наставника
На допомогу наставнику молодого вчителя Зміст і форми роботи наставника зі стажистом
1. Складання індивідуального плану роботи стажиста з урахуванням його потреб і можливостей. 2. Взаємовідвідування уроків і позакласних заходів із їх подальшим обговоренням. 3. Спільні відвідування уроків досвідчених колег і ретельний їх аналіз. 4. Випереджувальне відвідування стажистом уроків, що проводяться наставником. 5. Спільне зі стажистом складання календарно – тематичних планів, конспектів уроків. 6. Допомога стажисту в розробці уроків, позакласних заходів. 7. Надання стажисту рекомендацій щодо самоосвіти. 8. Ознайомлення стажиста з науково – методичною літературою. 9. Обговорення новинок педагогічної літератури, творчих здобутків інших учителів. 10. Допомога у роботі з «важкими» дітьми, сім’ями. 11. Залучення стажистів до методичної, громадської роботи.
Роль адміністрації школи в процесі професійного становлення молодого вчителя Відкрити у кожній людині творця, поставити її на шлях самобутньо -творчої, інтелектуально-повнокровної праці - це завдання стає нині першочерговим у практичній роботі школи В.О.Сухомлинський Немає потреби переконувати когось у тому, що добре організована підготовка фахівців – найважливіше завдання кожної держави. Сучасна доба ставить нові вимоги до вчителя. Суспільству потрібен учитель-професіонал з високою науково-теоретичною, методичною, психолого-педагогічною, теоретичною і практичною підготовкою, здатний до безперервного навчання, творчості і постійного самовдосконалення. У структурі системи професійної підготовки педагогів особливої актуальності набуває післявузівська діяльність молодого вчителя, його адаптація до професії педагога. Професійне становлення особистості спеціаліста – довготривалий процес. Від того, як пройдуть перші роки вчителя-початківця, залежить стабільність педагогічних кадрів, їх якісний склад, результативність навчально-виховного процесу в школі. Це добре розуміє колектив нашого закладу, тому й визначили одним з пріоритетних напрямів методичної роботи – педагогічне становлення молодого вчителя. Завдяки продуманій, цілеспрямованій діяльності в школі склалася ефективна система роботи з молодими вчителями, яка має творчий характер, сприяє професійному становленню початківців. Основною метою науково-методичної роботи з молодими педагогами є забезпечення зростання їх фахового рівня, надання кожному вчителю широких можливостей для удосконалення професійної підготовки, формування вміння прогнозувати свою професійну діяльність. Для забезпечення підвищення рівня фахової майстерності педагогів-початківців і вдосконалення їхніх практичних навичок і вмінь у нашій школі створено систему роботи з молодими спеціалістами, в якій задіяні директор школи, заступник директора з навчально-виховної роботи, наставники, методична рада, методичні об'єднання; проводяться методичні оперативки, декади ініціативи та творчості молодих спеціалістів, семінари-практикуми, тренінги, виставки. До початку навчального року в закладі розробляється план роботи з молодими та малодосвідченими спеціалістами. З метою своєчасної і чіткої організації роботи видається наказ «Про організацію роботи з молодими вчителями», у якому зазначається: • відповідальний за організацію стажування; • строки проведення стажування; • список учителів-стажистів і закріплених за ними вчителів-наставників. Вчорашні випускники педвузів зустрічаються з адміністрацією закладу, вчителями- наставниками. Молодим педагогам вручаємо методичні папки з пам’ятками, рекомендаціями, які допоможуть зробити перші кроки на вчительській стежці. Щоб робота була змістовною, цілеспрямованою та ефективною, здійснюємо її на діагностичній основі. Це допомагає чітко спланувати діяльність, визначитирівеньпрофесійноїмайстерності та загальноїкультуривчителя, а такожврахуватийогозапити, потреби, забезпечитийогосаморозвиток і самовдосконалення. Складено план роботи «Школи молодого вчителя», вчителя-наставника з підшефним, індивідуальний план стажування молодого спеціаліста з урахуваннямйого потреб та можливостей.Наставники разом із адміністрацією школи надають кваліфіковану допомогу молодим учителям за такими напрямками:
Наставники систематично аналізують хід роботи зі своїми підлеглими, вносять необхідні корективи в свою роботу. Проводять для них майстер-класи, відкриті уроки та позакласні заходи, відвідуютьнавчальні заняття своїх підшефних, допомагають у підготовці особистих відкритихзаходів. Робота з підвищення якості, ефективності і результативності сучасного уроку – один із найважливіших аспектів діяльності школи молодого вчителя. Молоді педагоги опрацьовують літературу про сучасний урок, знайомляться з методикою викладання, досвідом майстрів педагогічної праці. До відвідання уроків молодих вчителів готуємо. Наставник, який проводитиме даний урок, попередньо знайомить молодих колег з темою, метою, завданнями даного заняття, методами і прийомами, які будуть використовуватись для їх вирішення. Після відкритого уроку проводиться обговорення у формі диспуту "Які з побачених на уроці методів і прийомів роботи будуть використані в особистій практиці в найближчий час?". Молоді вчителі обов'язково відвідують навчальні заняття у своїх колег-початківців, аналізують їх, спільно виробляють методичні рекомендації щодо удосконалення уроку. Дбаючи про розвиток творчої активності молодих cпеціалістів, учителі-наставники на 3-4 рік залучають їх до роботи в творчій групі "Пошук". Молоді фахівці мають змогу тісно співпрацювати із досвідченими колегами, які входять у творчу групу, дієво застосовувати досягнення сучасної психолого-педагогічної науки та перспективного досвіду, використовуючи напрацьовані творчою групою методичні рекомендації, алгоритми, пам’ятки щодо впровадження педагогічних технологій, поради старших колег. Велика роль відводиться методичним оперативкам, які проводяться щокварталу з метою ознайомлення молодих учителів із змістом нормативних, інструктивно-методичних документів, перспективним досвідом, інноваційними технологіями навчання і виховання, новинками науково-методичної, педагогічної літератури. Згідно з річним планом роботи проводяться засідання «Школи молодого вчителя», на яких педагоги-початківці не тільки готують реферати за відповідними темами, а й діляться власним досвідом. Обов’язковим структурним елементом є практична робота:
У своїй роботі застосовуємо навчальні семінари, педагогічні читання, круглі столи, педагогічні салони, тренінги тощо з метою підвищення науково-методичного рівня молодого спеціаліста (презентація «Я – молодий учитель», гра-тренінг «Домашні завдання», консультація «В.Сухомлинський - молодому вчителеві: сто корисних порад», брифінг «Психологічне здоров’я як інтегральний показник особистісного розвитку учнів», семінар-практикум «Урок як одна з основних форм навчання та виховання», гра-тренінг «Камертон», семінар-практикум «Технологія аналізу уроку», мозковий штурм «Здоров’язберігаючі технології у школі», методична панорама «Організація навчально-виховного процесу з предмета», дискусія «Фактори, які впливають на рівень навчальних досягнень», тренінг «Що перетворює людей на команду», ділова гра «Моделювання структури уроку відповідно до обраного типу» круглий стіл « Цікавий учитель- цікавий учень»і т.д.) Однією з необхідних умов успішного професійного зростання молодого вчителя є цілеспрямована й систематична самоосвіта. З метою надання допомоги молодим спеціалістам проводяться короткотермінові тематичні семінари, організовуються консультації, практикується обмін досвідом їх роботи серед ровесників, а також перед старшими колегами та розроблений орієнтовний план самоосвіти молодого педагога. Будь-які методичні заходи з молодими колегами поєднуються з керівництвом їх самоосвітньою роботою: виступи з певних теоретичних питань, захисти підготовлених рефератів, творчі звіти по самоосвіті, відкриті уроки, які проводять молоді вчителі на заключному етапі стажування. Висока результативність навчання молодих спеціалістів досягається через вміле поєднання існуючих форм підвищення кваліфікації: самоосвіти, колективних та індивідуальних форм методичної роботи. Найбільш популярними є консультації. Адміністрація створює сприятливі умови для плідної роботи вчителя. Це: - збільшення вільного часу молодого педагога; - наявність у розпорядженні вчителів шкільної бібліотеки ,Інтернет мережі, методичного кабінету. Підсумковим етапом роботи з молодими спеціалістами є проведення в березні місячника молодого вчителя, який, як правило, включає такі форми роботи: ділові та інтелектуальні ігри; методичні аукціони; круглі столи, педагогічні виставки творчого доробку; тиждень молодого вчителя, під час якого зарекомендували себе такі заходи: творчі звіти стажистів і наставників; проведення відкритих уроків, позакласних чи виховних заходів, самоаналіз проведених занять
У Успенівській ЗОШ І- ІІІступенів працює двоє молодих спеціалістів, випускників нашого закладу: Андріянова Вікторія Анатоліївна., учитель історії і правознавства, закінчила Одеський університет імені Мечникова , викладає перший рік. Працює над темою самоосвіти: "Групові форми навчання на уроках історії та права". Вивчає досвід роботи Костової Т. П. з питання: «Володіння інноваційними технологіями». Наставник – учитель зарубіжної літератури та російської мови, спеціаліст вищої категорії Костова Т. П.. Пужакова Олена Анатоліївна, вчитель початкових класів. Закінчила Одеський Південноукраїнський державний університет та здобула кваліфікацію вчитель початкових класів, стаж роботи- 2 роки. Наставник – Балагура Н. І – вчитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії. Наші молоді спеціалісти є членами шкільних та районних методоб’єднань. Вони беруть участь у роботі педрад, семінарів, конференцій, педчитань, де виступають з певних теоретичних питань. Нами було проведено опитування серед молодих колег. Важливу роль адміністрація школи відводить питанню орієнтації випускників школи на педагогічні професії. З цією метою виявляємо школярів, яких цікавить професія вчителя; озброюємо учнів основами знань про майбутню спеціальність; формуємо первинні уміння, необхідні для педагогічної діяльності, вчимо школярів навичкам самоаналізу, самооцінки особистості, проводимо батьківський лекторій з питань надання допомоги у формуванні професійних нахилів учнів; залучаємо старшокласників до активної громадської роботи в органах самоврядування, учнівського товариства, клубах, об'єднаннях, видаємо рекомендації педрад кращим випускникам для цільового вступу на педагогічні спеціальності. На сьогоднішній день у педагогічних ВУЗах навчаються 5 наших випускників. Маємо надію, що хоч декілька з них повернеться в рідну школу. У грудні 2015 року питання аналізу роботи з молодими спеціалістами розглядалося на нараді при директору. Ми не зупиняємося на досягнутому, шукаємо нові шляхи удосконалення змісту і форм методичної допомоги молодим вчителям в їх професійному становленні. Так організована робота з молодими вчителями забезпечує їх послідовне, поступове фахове становлення, полегшує адаптацію до роботи в умовах сучасної школи, допомагає досягти успіхів у педагогічній праці, розвивати свій творчий потенціал.
Додатки до попереднього файлу Організаційні форми науково-методичної роботи Модель методичної роботи школи Основні завдання підвищення кваліфікації педагогів школи Узагальнення системи роботи школи з педагогічними кадрами Моральне стимулювання професійного зростання вчителів Популяризація активних форм методичної роботи Форми роботи методичної ради школи Положення про науково-методичну раду Успенівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Методична рада школи: основні завдання та функції Балагура Н. І., заступник директора з навчально-виховної роботи Успенівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Учитель школи – ключова постать у сучасному освітньому процесі, наставник школярів. Від його підготовки залежить якість шкільної освіти, рівен культури суспільства, ствердження демократичних принципів та процесів. Сьогодні головними завданнями оптимізації методичної роботи є уникнення формалізму, розвиток творчого потенціалу кожного педагогічного працівника, створення в навчальному закладі належних умов для дослідницької, науково- експериментальної роботи вчителя та здійснення його самоосвітньої діяльності. Ефективність організації та проведення методичної роботи у школі залежить від чіткого планування роботи методичної ради, яка є першим помічником адміністрації школи. До складу методичної ради, як правило, входять учителі вищої категорії, адміністрація школи, голови методичних об’єднань, керівники творчих і динамічних груп, психолог школи. Таким чином, методична рада, застосовуючи колективні, групові та індивідуальні форми роботи з учителями, розв’язує наступні завдання методичної роботи школи:
Для того, щоб учитель забезпечував особистий професійний ріст, досліджував, практично осмислював, вносив свої корективи, методична рада проводить таку роботу:
Така система роботи передбачає чіткий розподіл повноважень, побудована за принципом особистого вибору вчителя. Учитель працює ефективніше, бо вмотивований своїм бажанням та особистим зобов’язанням. Найбільш актуальні питання, над якими методична рада працює протягом року:
методичних: аукціон методичних ідей, панорама управлінських ідей, управлінські монологи, лабораторії, експертизи, скарбнички, вітальні, дослідження, огляди).
- новизни ідей, підходів, педагогічних технологій; – цінність та актуальність отриманих результатів; - доцільність їх практичного застосування. 18. Допомога вчителям, які атестуються, в підготовці презентації власних методичних фахових напрацювань. 19. Організація шкільних курсів з основ комп’ютерної грамоти вчителів. 20. Визначення методики і технології проведення та оцінювання діагностичних контрольних робіт, зрізів знань з метою вдосконалення результатів моніторингу. 21. Організація консультативно-методичної роботи з адаптивного впровадження інноваційних технологій, зокрема, інтерактивних, технологій створення ситуацій успіху та технологій використання творчих завдань. Методична рада школи у процесі здійснення методичної роботи з учителями формує й розвиває вміння педагогів аналізувати особисту діяльність; концентрувати волю для досягнення поставленої мети; бачити, розуміти й усвідомлювати проблеми, визначати конкретну мету; оптимально добирати зміст, необхідні форми і методи педагогічної діяльності; проектувати й планувати власну роботу; володіти методами педагогічної діагностики; організувати власну діяльність; взаємодіяти з оточуючими. Необхідно окремо зупинитись на питанні організації роботи над науково-методичною проблемою. Слід зазначити, що першою вимогою до обрання проблеми є актуальність теми для діяльності педагогічного колективу. Другою вимогою має бути співзвучність теми сучасним педагогічним ідеям. Третьою є вибір теми, який проводиться колегіально. Четвертою вимогою є діалектичний зв’язок загальношкільної проблеми з темою, над якою працюють педагогічні колективи міста. П’ятою – науково-методична проблема має охоплювати як навчальну, так і виховну роботу. Шостою – науково-методична проблема має пронизувати всі форми внутрішньо шкільної методичної роботи. Зауважимо, що технологія роботи над проблемою школи складається з - підготовчого етапу; обговорення та затвердження науково-методичної проблеми; проведення інформаційно-аналітичної роботи; застосування запозиченого досвіду роботи та аналіз можливостей його використання. Таким чином, методична рада школи спрямовує зміст форм методичної роботи на виконання чинних законів і нормативно-правових актів про освіту, сприяє підвищенню професійної майстерності педагогів через розвиток у них творчого потенціалу, створює умови для підвищення професійного рівня педагогів і рівня інформаційної компетенції, сприяє науково-дослідницькій діяльності педагогів, вивчає та популяризує досвід творчих педагогів закладу, знайомить із передовими педагогічними досягненнями вчителів регіону, України, світу.
ЛІТЕРАТУРА
Скачати усі матеріали Скачати усі вище розміщені матеріали можна тут. Атестація: Перспективний план проходження атестації вчителів Успенівської ЗЛШ І-ІІІ ступенів Комплекс заходів з проведення атестації педпрацівників Успенівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Науково-методична проблема вчителя початкових класів Балагури Н.І. Методична рада: Методична рада школи: основні завдання та функції Організаційні форми науково-методичної роботи Модель методичної роботи школи Основні завдання підвищення кваліфікації педагогів школи Узагальнення системи роботи школи з педагогічними кадрами Моральне стимулювання професійного зростання вчителів Популяризація активних форм методичної роботи Форми роботи методичної ради школи Положення про науково-методичну раду Успенівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів План роботи методичної ради:
Педчитання: Робота з обдарованними: План роботи з обдарованними дітьми Робота з обдарованними та здібними дітьми в НВК протягом 2015-2016 н.р. Форми й методи роботи з обдарованними школярами Поради педагогічним рпацівникам Як розвивати творчі здібності обдарованних дітей Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми Для успішної роботи з обдарованними дітьми вчителеві потрібно Система роботи вчителя з розвитку творчої особистості Школа молодого вчителя початківця: Роль адміністрації школи в процесі професійного становлення молодого вчителя На допомогу наставнику молодого вчителя Презентації:
Основи професійної етики у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського Національній доктрині розвитку освіти» чітко сформульовані завдання забезпечення всебічного розвитку, і цілісного виховання особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу , його духовності й культури. При вирішенні цих завдань особлива роль належить школі, де закладається фундамент підготовки до життя, забезпечується інтелектуальне, духовне й фізичне становлення особистості, формується цілісне світосприймання і світовідчуття. Та розвиток здібностей учнів здійснюється, насамперед, за допомогою розвитку творчого потенціалу самого вчителя, через удосконалення досвіду його творчої діяльності. Саме тому ключем до розв'язання завдань докорінного перегляду процесу цілісного, гармонійного розвитку особистості є відповідна професійна підготовка викладачів, істотне підвищення культури педагога в період його професійного становлення, що підкреслює національна программа „Вчитель". Вчитель при багатьох параметрах виступає як елемент культури. Одна з його найважливіших педагогічних функцій – бути живим носієм певних видів діяльності та культуротворчого досвіду. У цьому й полягає питання актуальності професійної етики вчителя ,що допомагає йому подолати вузький професіоналізм, прилучитись до творчості, забезпечити розвиток емоційної культури та культури спілкування. Удосконалювання підготовки вчительських кадрів вимагає не тільки систематичного поліпшення змісту і методики їхнього навчання, але і становлення і розвитку духовної культури особистості, що забезпечує повноцінну професійну діяльність педагога в умовах суспільства, що оновлюється. Продовжуючи себе у своїх вихованцях, ми творимо не тільки людину . Ми творимо самий час. Дух часу, взаємини між людьми – все це залежить від того, які ми з вами, від того, яка школа, що їй народ довірив своє майбутнє . В.Сухомлинський Кожен із нас учився в школі, у вищому навчальному закладі. У кожного збереглася добра пам’ять про першу вчительку, про викладача того предмета, що став нам особливо цікавий, став вашою долею, про викладача ВНЗ, спілкування з яким надихало, приносило радість. Що цінуємо ми у своїх учителях? За що зберігаємо пам’ять про них і неминуче почуття подяки? Особливістю педагогічної праці є те, що, учитель покликаний допомогти дитині відбутися як особистості, і як професіоналові. Ті корінні зміни, що відбулися в суспільстві в останні роки докорінно змінили уявлення про школу, її цілі, можливості і перспективи розвитку, гостро порушили питання про пріоритети утворення і виховання у відновленні суспільства. Сутність цих змін пов'язана зі створенням у країні цілісної системи безперервного навчання, що побудована на принципах демократизації, гуманізації, розвитку, і професійно компетентними кадрами, здатними здійснити перехід від"валового" підходу в утворенні до індивідуально-творчого виховання кожної особистості. Необхідною передумовою успішного рішення цих проблем є істотне підвищення професійної педагогічної етики педагога. В історії кожного народу є постаті, до чиєї спадщини звертатися завжди доцільно. Такою постаттю є В. О Сухомлинський, вчений, письменник, талановитий педагог, який усім своїм життям доводив, що професія вчителя— це найвища посада під сонцем. У його педагогічних працях можна знайти джерела для дослідження багатьох освітніх проблем. Однією з них є проблема професійної етики вчителя , культури його спілкування з вихованцями. Педагог-гуманіст у багатьох працях розкриває суть професійної етики вчителя, показує, в чому ж полягає романтика такої професії, незважаючи на її складності. У цьому зв'язку слід зазначити, що в 50-70-ті pp., у час так званого тоталітарного режиму, Василь Олександрович був справжнім провідником ідей гуманізму та демократії серед учителів. У 1966 р. В.О. Сухомлинський розпочав працювати над книгою про педагогічну етику вчителя, яку він присвятив вірному другові й колезі — своїй дружині Ганні Іванівні. Книга не вийшла у світ, але уривки з неї було надруковано в газеті «Радянська освіта» (1966—1968). Частину неопублікованого рукопису оприлюднив на своїх сторінках журнал «Радянська школа» (1988). Сухомлинський стверджував що професійна етика педагога є системним утворенням. Її головними структурними компонентами є: наукова ерудиція і науковий світогляд, педагогічна майстерність, культура спілкування і культура мовлення, педагогічна етика, духовне багатство, прагнення до самовдосконалення. Свій педагогічний досвід з питань професійної етики вчителя В.О. Сухомлинський проаналізував у широковідомих книгах «Павлиська середня школа», «Серце віддаю дітям», «Як виховати справжню людину», «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим директором школи» і в дисертаційному дослідженні «Директор школи - керівник навчально-виховною роботою» (рос. мовою, 1955), що є скарбницею ідей про педагогічну майстерність учителя, а ще в «Листі дочці» — своєрідному гімні його праці. У книзі «Павлиська середня школа» вражають діловитість, конкретність і перевіреність будь-якої з рекомендацій, що їх дає педагог-гуманіст. Книга ж «Розмова з молодим директором школи» містить окремий параграф під назвою «Педагогічна культура вчителя», де В.О. Сухомлинський обґрунтовує складові частини професійної етики. Педагог, який володіє педагогічною професійною етикою - це гуманістично спрямована, високоморальна, всебічно розвинена, сучасна особистість; вчитель з досвідом, з високим потенціалом, професіонал; Він володіє такими компонентами педагогічної культури як: любов до дітей і бажання співпрацювати з ними, у нього сформовані професійні етичні норми, педагогічне спілкування, культура мовлення, позитивне сприйняття, духовність, творчі способи педагогічної діяльності, педагогічна майстерність, професійна компетентність; розвинене бажання займатися самоосвітою та самовдосконаленням. Видатний педагог писав: основними якостями педагога, необхідними для формування його професійної етики є: Гуманність – це любов до дітей, вміння поважати їхню людську гідність, потреба і здатність надавати кваліфіковану педагогічну допомогу в їхньому особистісному розвитку. Найбільш важлива якість, яка повинна бути притаманна вчителю - любов до дітей. Педагог без любові до дитини - це все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору”. Йдеться про мудру, добру й вимогливу любов, що вчить жити. Роздумуючи над компонентами педагогічного таланту, Іван Франко писав: Усяким людям всякі дари: Одному ясний, сильний ум, Що не знаходить в світі пари; Другому рій крилатих дум, Що, мов орли, летять за хмари. Для інших руки золоті: Що очі бачуть, руки вдіють. Який же дар дістали ті, Що так дітей учити вміють? Мені здається, в скарбі тім Любві найбільш дісталось їм. Працю справжнього педагога живить віра в людину. Він повинен бути оптимістом, глибоко вірити в силу й можливості дітей, бачити насамперед усе краще, що їм притаманне, “проектувати хороше” .Учитель має підходити до кожної дитини з оптимістичною налаштованістю, навіть, якщо ризикує помилитися. Водночас він не повинен ідеалізувати їх позитивних рис, ігноруючи їх недоліки. Завдання вчителя – „не загубити” жодної дитини, дати кожній можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього вчитель повинен цікавитись кожним учнем як особистістю, важливо бачити в дітях типове і особливе та використовувати систематично індивідуальне навчання і виховання. Вчитель має пам’ятати, що до кожної дитини у класі треба виявляти чуйність, щирість, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати моралізаторством слабших. „Для багатьох учителів невстигаюча, відстаюча дитина – це таємниця за сімома печатками. Без знання душі дитини, особливостей її мислення, сприймання навколишнього світу слова про чуйність залишаються звуком пустим; без знання душі дитини нема педагогічної професійної етики, нема наукового керівництва школою,” писав Сухомлинський В.О.Правильно організована робота допоможе кожному учневі відчути себе здібним, потрібним, цікавим для вчителя і своїх товаришів. Саме це – надійний стимул подальшої навчальної роботи учнів із захопленням, з відчуттям власної гідності. Кожен школяр для вчителя – безцінний дар, це найдорожча і найцінніша істота на землі, за яку вчитель відповідає перед своєю совістю і суспільством. Громадська відповідальність, соціальна активність, нинішній стан освіти в Україні показує, що одним із його обов’язкових чинників має бути відповідальне ставлення педагога до своїх професійних обов’язків. Від правильного виховання дітей залежить благоустрій усього народу. ...Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров’я, то вихователям ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої вітчизни. К.Д.Ушинський Справжня інтелігентність – це високий рівень розвитку інтелекту, освіченість у галузі предмета викладання, ерудиція, висока культура поведінки педагога. Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе. Правдивість, справедливість, порядність, чесність, гідність, працьовитість, самовідданість - такими рисами на думку Сухомлинського повинен володіти педагог. Також , важливу роль відіграють особистісні якості педагога, його чутливість до іншої людини, гуманність у помислах і діях. Але це не знижує актуальності такої його риси як вимогливість. Більшість видатних педагогів відстоювали єдність вимогливості й поваги, бо саме у вимогливості до людини полягає повага до неї. Обов’язковою нормою в ставленні учителя до учнів , зазначав видатний педагог, є справедливість. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога (виділення «любимчиків»), необ’єктивне оцінювання знань, необґрунтовані вимоги, безпідставні обвинувачення, упередженість тощо) ранять дитячі душі, обурюють учнів і завдають непоправної шкоди справі навчання й виховання. Важливою для вчителя є позитивна емоційна налаштованість, яка виявляється в умінні залишати за дверима школи неприємні переживання, поганий настрій. Водночас він не повинен приховувати свого невдоволення чи навіть обурення. Якщо учні того заслужили. Гнів, як і радість. Повинні бути педагогічно спрямовані, не переходити меж, за якими вони стають шкідливими у вихованні. У стосунках з учнями завжди потрібне почуття міри, неприпустимість крайнощів, що виходять за межі пристойності й педагогічної доцільності. Учитель завжди має бути твердим, непохитним, послідовним у своїх вимогах і водночас гнучким, здатним переглядати окремі свої рішення і вимоги, якщо це зумовлено конкретними обставинами та інтересами справи. Він є старшим другом, товаришем учнів, але насамперед їхнім наставником, керівником. Тому дружні взаємини учителя й учня не повинні переходити у фамільярність та панібратство. Учитель, якому властиве почуття міри, рішуче і неухильно вимагає від учнів виконання своїх обов’язків, будучи при цьому розсудливим, спокійним. Він завжди доброзичливий, але не ліберальний, чемний і делікатний, але не улесливий; охочий на похвалу, але не захвалює учнів ...Якщо ви хочете бути улюбленим вчителем, дбайте про те, щоб вихованцеві було що в вас відкривати. Якщо ж ви кілька років однаковий, якщо минулий день нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати обридлим і навіть ненависним... Серця й уми юнацтва можна завоювати в наші дні тим сплавом моральної краси та інтелектуального багатства, який відкриває перед юнацтвом все нові і нові якості людини, писав В.О.Сухомлинський. Любов до предмета, який викладається, потреба в знаннях, у систематичній самоосвіті“ . Кожен спеціаліст має поповнювати, поглиблювати та вдосконалювати свої знання. Щоб успішно вирішувати завдання, які стоять перед педагогом, щоб бути для учнів завжди цікавою людиною треба постійно навчатися самому. Кожен учитель має активно працювати над собою – це запорука професійного успіху. Учитель має обов’язково займатись самовихованням. Двигуном цього процесу є бажання змінити себе і вдосконалитись. „...Хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її, і учні полюблять тебе, а ти виховаєш їх; але якщо ти сам не любиш її, то скільки б ти не змушував учити, наука не здійснить виховного впливу” Л.М.Толстой. Здатність до міжособового спілкування, ведення діалогу, переговорів; наявність педагогічного такту, що визначає стиль поведінки учителя, спричиняє упевненість учнів у доброзичливості вчителя, його чуйності, доброті, толерантності. Обов’язкова передумова професійної етики педагога на думку Сухомлинського – знання індивідуальних особливостей, психічного стану, настрою і переживань учнів. Один і той же засіб виховного впливу може дати різні результати, залежно щодо кого, коли, за яких умов і як його застосовують. У цій справі немає стандартних рецептів. Педагогічний такт, за словами В.Сухомлинського, передбачає здатність учителя поставити себе на місце учня, бачити себе в учневі та учня в собі. По своїй сутності професійна етика - це творча самореалізація особистості педагога в різноманітних видах педагогічної діяльності й спілкуванні. Сухомлинський розглядає професійну етику як сукупність моральних, професійних позицій, підходів, змісту, форм і методів роботи, індивідуально-професійних якостей, вироблених на основі досвіду й індивідуальних особливостей особистості. „Професійна етика - це жива, творча педагогіка повсякденної творчої праці, та педагогіка, в якій теоретичні закономірності процесу вплину на духовний світ вихованця ніби зливаються з особистістю вчителя. Педагогічна етика — це, образно кажучи, техніка і технологія взаємодії майстра і об'єкта його праці. Багатогранність, різноманітність, відточеність, зразковий стан інструментів нашої творчості, уміння володіти ними так само тонко, як прекрасний музикант володіє скрипкою, — все це і є педагогічною професійною етикою”. Аналіз багатогранної творчої спадщини великого педагога дає можливість зробити висновок, що педагогічна професійна етика пов'язана з активною життєвою позицією вчителя. Глибоку гуманістичну сутність активної позиції самого В. О.Сухомлинського як педагога і громадянина точно визначено в його вислові: « Вік математики» — добрий крилатий вираз,проте він не віддзеркалює того, що відбувається в наші дні. «Світ вступає у вік Людини. Більше, ніж коли б то не було, ми зобов'язані думати тепер про те, що ми вкладаємо в душу людини». Закликом, сповненим мудрого гуманізму, звучать слова педагога, звернуті до колег: «...Якщо ви хочете увійти в чудовий палац— дитинство з його особливими законами, — засвойте насамперед ту істину, що в дитини ніколи не буває бажання навмисне робити зло... Педагогічне невігластво в тому й проявляється, що вихователь приписує дитині бажання творити зло, виставляючи її перед колективом як зловмисника, змушуючи думати колектив так, як помилково думає він, вихователь. Не поспішайте; оголошувати дитячі пустощі зловмисним порушенням порядку, дитячу неуважність— лінощами, дитячу забудькуватість— недбалістю. Зрозумійте, що дитячі пустощі, неуважність, забудькуватість— усе це було, є і буде. Все це потрібно зрозуміти; не ламати, а старанно, мудро виправляти і направляти». Василь Олександрович вважав головною причиною конфліктів, що виникають між педагогом і вихованцями, нерозуміння вчителем внутрішнього світу дитини, несправедливі покарання, грубість, погрози. Важливим умінням, яке характеризує перцептивний аспект культури педагогічного спілкування, є вміння вчителя слухати учнів. «Уміння слухати дитину— велике педагогічне мистецтво. Там, де немає цього мистецтва, немає і не може бути виховання», - стверджував В. О. Сухомлинський. Культура педагогічного спілкування проявляється не тільки в тому, наскільки точно й неупереджено вчитель сприймає учнів, розуміє їхні почуття й індивідуальні особливості, а й у способах і прийомах, які він використовує для організації педагогічної взаємодії, здійснення виховного впливу на учнів. Інший важливий параметр культури педагогічного спілкування— «доброзичливість— критичність».Він відображає валентність емоційного ставлення педагога до учнів і проявляється в зацікавленості, симпатії, безумовному прийнятті, приязні, проявах теплих, позитивних почуттів, у чуйності, допомозі, довірі, тактовності, переважному використанні заохочень чи, навпаки, в байдужості, неприязні, холодності, антипатії, недовірі, ворожості, безцеремонності в негативних оцінках особистості, принизливих, іронічних зауваженнях, погрозах та покараннях тощо. В. О. Сухомлинський особливо наголошував на тому, щоб слово вчителя було лагідним, доброзичливим, використовувалося для«піднесення людини»: «Доброзичливість, розумна доброта— ось що має бути головним тонусом взаємовідносин педагога і дітей... Бути доброзичливим—означає ставитися до дитини так, як і ви поставилися б до власного сина». Вихователь з високою культурою педагогічного спілкування не ображає гідності учня, ніколи не допускає його нищівної оцінки. Одне з головних правил культури такого спілкування— оцінювати конкретні дії, знання, вчинки учня, а не його особистість, індивідуальність. Мистецтво зауваження, осуду полягає в мудрому поєднанні суворості й доброти. В. О. Сухомлинський у статті «Слово вчителя в моральному вихованні» наголошує: «В розумному осуді завжди є відтінок здивування: « Я ніколи не сподівався від тебе такого вчинку, я вважав і вважаю тебе кращим, ніж ти сам говориш про себе своїм вчинком». Отже, ефективні зауваження-- це такі, що мають форму поради, здивування, а не гніву, осуду, вони не принижують власної гідності учня. Роздуми над проблемою покарання займають особливе місце в працях В. О. Сухомлинського, його міркуваннях про суть педагогічної культури: «З кожним роком я все більше переконувався, що влада над дітьми— це одне з найважчих випробувань для педагога, це критерій, показник його професійної етики». Вчитель у слові виявляє себе, свою культуру, моральність, своє ставлення до вихованців. І тому ворожість, несхвалення, глузування, окрик, роздратування, підвищений тон— все це прояви не влади, а безсилля вчителя. Використання таких інструментів виховання--ненормальне явище у взаєминах педагога й дітей. Спираючись на багатий власний педагогічний досвід тонке розуміння дитинства, В. О. Сухомлинський сформулював, на перший погляд, прості й очевидні, а насправді, визначальні, базові вимоги до спілкування вихователя: ніколи нікому не скаржитися на дітей; не виставляти на публічне обговорення дитячих вчинків; берегти дитячі таємниці. Важливе значення в педагогічному спілкуванні має комунікативна культура, або культура мовлення вчителя. Вона проявляється в додержанні нормативності мови, в умінні залежно від стилю мовлення й ситуації спілкування логічно, зрозуміло, доречно, виразно й естетично висловлювати думку. Вважаючи, що одним із напрямів формування мовної культури є лексичний, педагог зазначав: « Багата мова— багатий духовний світ, розвинуте почуття краси слова— висока моральна культура...». Василь Олександрович підкреслював, що слово педагога має бути точним, вагомим, емоційним. В. О. Сухомлинський вважав, що слово вчителя не може бути брутальним, фальшивим, непристойним. Вислови «душа дитини» і «слово вчителя» він ставив поряд. Професійне мовлення вчителя має відповідати вимогам культури мови. Це показник його освіченості, загальної культури, інтелігентності. Слова вчителя мають нести в собі енергію його почуттів, переживань. В одних ситуаціях мовлення вчителя повинно бути засобом збудження активності учнів(наприклад, пізнавальної активності на уроці), в інших— засобом гальмування негативних психічних реакцій. Слово справжнього вчителя викликає в учнів відповідні почуття, навіює, переконує. Тому вчитель, спілкуючись з учнями, має спрямовано добирати мовні й мовленнєві засоби. Ефективність професійного мовлення вчителя— його спрямованість на учнів. Спрямованості мовленню надає насамперед наявність власного ставлення до того, про що і йдеться, щирість слів учителя, вміння будувати свій монолог як діалог з учнями, як пряме звертання до їхнього розуму,почуттів. В. О. Сухомлинський закликав учителів бути надзвичайно обережними, « щоб слово не стало батогом, який, торкаючись ніжного тіла, обпалює, залишаючи на все життя грубі рубці. Слово оберігає душу... тільки тоді, коли воно правдиве і йде від душі вихователя, коли воно позбавлене фальші, упередженості...» .Педагог-майстер завжди будує своє мовлення, передбачаючи можливу реакцію учнів на свої слова, навіть на тон, голос цих слів. «В руках вихователя слово - такий же могутній засіб, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур в руках скульптора». Культура слова, за В. О. Сухомлинським,виховує емоційну культуру, яка впливає на загальну поведінку людини. Педагог прагнув того, щоб«це життєдайне джерело - багатство рідної мови - було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя»,домагався, щоб«діти відчували красу слова, дбали про його чистоту». Обов'язковою передумовою ефективності професійного мовлення вчителя є також володіння ним технікою мовлення, що є не лише елементом культури педагогічної діяльності вчителя, а й передумовою позитивного сприйняття вчителя учнями, батьками, колегами. Мовлення вчителя може по-різному впливати на учнів. Значною мірою це залежить від його комунікативних якостей, зокрема, такого важливого показника, як виразність. Для виразного мовлення характерними є також конкретність, безпосередність, здатність викликати у слухачів візуальні картини, яскраві бажання, відчуття і співпереживання. Різні ситуації педагогічного спілкування потребують використання відповідних типів мовленнєвої виразності. Рекомендації видатного педагога для вироблення цінних якостей вчительського мовлення, педагогічної культури загалом не втратили свого значення й досі. Сьогодні, коли школа переорієнтовується на вимоги ринкової побудови всіх сфер соціального життя держави, найперше змінилася роль вчителя як центральної фігури в організації навчально-виховного процесу. Школі потрібен учитель, який би виконував свою роботу професійно. Є підстави говорити про тенденцію до розшарування вчителів середніх шкіл за рівнем майстерності. З'являється так званий елітний учитель. Його характерні риси - професіоналізм, упевненість у собі, оптимістичне сприйняття світу, заповзятість, творчість. За аналогією з економічним чуттям такому вчителеві притаманне чуття педагогічної реальності. Такий учитель поєднує в собі вузьку спеціалізацію з широким світобаченням. Він готовий завжди опановувати нові форми, методи, технології навчання й виховання, що дає йому впевненість у завтрашньому дні. Такий учитель утверджує оптимістичний підхід до дійсності, стійкий у стресових ситуаціях, сам соціалізується в умовах кризи і допомагає соціалізуватися учневі. Для нього характерною є висока професійна педагогічна етика, стверджував великий педагог. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |
